Генератор UUID v7
Генеруйте ідентифікатори UUID версії 7 за RFC 9562: 48-бітна часова позначка Unix у мілісекундах і випадкові біти, тож нові ID сортуються за часом створення та не розростають індекси бази даних. Створюйте до 100 за раз, у порядку, у стандартному нижньому регістрі, верхньому регістрі, у фігурних дужках, як URN або без дефісів.
Поширені запитання
Що таке UUID v7?
UUID версії 7 — це ідентифікатор довжиною 128 бітів за RFC 9562, опублікованим у 2024. Перші 48 бітів — це час Unix у мілісекундах, далі йдуть біти версії та варіанта, а потім 74 біти для випадкових даних і впорядкування. Він має такий самий вигляд, як будь-який інший UUID, наприклад 018f3c9e-7a2b-7c4d-9e5f-1a2b3c4d5e6f, де цифра 7 на початку третьої групи позначає версію.
Навіщо використовувати v7 замість v4?
v4 UUID є цілком випадковим, тому нові рядки потрапляють у випадкові місця індексу бази даних, фрагментуючи його й сповільнюючи вставлення. v7 UUID починається з часу, тож нові ID додаються ближче до кінця індексу, сортуються за часом створення, і їх можна порівнювати без окремого стовпця created_at.
Згенеровані ID впорядковані?
Так. ID, згенеровані за один пакет, мають ту саму поточну мілісекунду й 12-бітний лічильник, який збільшується з кожним ID, як описано в RFC 9562, тож список уже відсортований. Якщо лічильник переповниться, часова позначка зсувається на одну мілісекунду вперед.
Наскільки вони випадкові?
Лічильник починається з випадкового значення, а останні 62 біти кожного ID генеруються криптографічно стійким генератором випадкових чисел. UUID, створені в ту саму мілісекунду на різних машинах, майже напевно відрізнятимуться.
Чи розкриває v7 UUID час створення?
Так, з точністю до мілісекунди. Той, хто бачить ID, може дізнатися час створення, наприклад, за допомогою декодера UUID. Використовуйте v4 для ідентифікаторів, час створення яких має залишатися приватним.
Які формати виведення доступні?
Стандартний нижній регістр із дефісами, верхній регістр, у фігурних дужках, як часто очікують інструменти Microsoft, у форматі URN, що починається з urn:uuid:, або компактний формат без дефісів — 32 шістнадцяткові символи.
Чи підтримують бази даних UUID v7?
Будь-який стовпець для зберігання UUID приймає v7, адже формат має ті самі 128 біти. У PostgreSQL 18 додано функцію uuidv7(), а бібліотеки більшості мов можуть їх генерувати. Зберігайте їх у нативному UUID або в 16-байтовому двійковому стовпці, щоб заощадити місце.
Скільки UUID можна згенерувати за раз?
До 100 на запит. Щоб отримати більше, запустіть генерацію ще раз: ID з наступного запиту завжди сортуватимуться після попередніх, оскільки часова позначка вже буде пізнішою.
Чи є UUID v7 тим самим, що й ULID?
Вони побудовані за однаковим принципом: часова позначка в мілісекундах, за якою йдуть випадкові дані, тож обидва формати сортуються за часом. ULID записується 26 символами Crockford Base32, тоді як UUID v7 використовує стандартне компонування UUID з бітами версії та варіанта й сумісний з усіма системами, що вже приймають UUID.
Чи десь зберігаються UUID?
Ні. Вони генеруються для вашого запиту й не зберігаються.